Надія Кир’ян – Івасик-Телесик: Вірш

Гусей краплинки в небі, наче ртуть,
І з ними наш Телесик відлітає.
А хмарка хмарку весело питає,
Куди вони Телесика несуть.
Гелгочуть гуси, що про це не слід,
Бо це, мовляв, військова таємниця…
Як весла на воді, лишають птиці
Червоний лапок нерозмитий слід.
Івасику, синочку мій, зажди,
Згуби мені на спогад в жовтих травах,
Немов промінчик сонечка ласкавий
Маленьких кучериків золоті сліди.
… А гуси так стривожено кричать
І криком обсипають білу хату,
Де на порозі скам’яніла мати
Із соняшником в зболених очах.