Гріхи, огріхи і горіхи
У синю торбу покладу.
Задля розради? Задля втіхи?
На смуток? Може, на біду?
Тим часом дерево ростиме
Без зайвих слів і зайвих сліз.
Без них… А може, навіть з ними
Корінням вгору, листям вниз.
Під ним торбина, хвора небом,
Без хворих торбою небес.
Це все, що день припас для тебе
З найдивовижніших чудес.
Сідай гортать свободу кволу,
Яка зіщулилась в кутку.
Тепер би їй у чисте поле,
Так ні, гуляй на мотузку.
Що стерегти? Либонь, торбину,
Горіхів повну і гріхів…
Та знову звично гнути спину
Без зайвих слів. Без зайвих слів.
- Наступний вірш → Надія Кир’ян – Точка зору
- Попередній вірш → Надія Кир’ян – Переберу, немов намисто
(Оцінок ще немає)
Підписатися
0 Коментарі
Найстаріші