Надія Кир’ян – Лист до матері: Вірш

За лісами — ще три мости,
Час весельцем воду гребе…
Мамо, мамочко, ти прости,
Тільки я не розважу тебе.
Сто чортів у мені сидить,
І колись я однак помру.
Але все — волошковий дим
Від твоїх неповторних рук.
Тільки я прийду — не прийду,
Доки кури зерно склюють,
Доки той посивіє дуб,
У якому гніздечка в’ють.
Рейки з сталі, а сталь хрустка,
Поїзди зі страху кричать.
Колисковою — річка гірська,
І тече понад нами час.
Я хатинку ту стережу,
Де берізка — білий маяк.
Дикі коні в пітьмі іржуть,
А над лісом — хустка твоя.
Мамо, мамо…