Знов у душі тривога не стиха:
Дорослий син — мов гілочка суха.
Робота — дім, робота — дім, і знову,
І неживі, засушені розмови.
Та раптом жінка в це життя ввійшла —
І гілочка сухенька зацвіла.
Робота — дім, та вже не той, святковий,
І музика бринить у кожнім слові.
Любов до жінки — то натхнення мить,
Що може навіть мертвого збудить.
Тож хай не буде серце кам’яне,
І хай його любов не обмине!
