Обмиє дощ вишневі пелюстки
І облетять, легенькі, ніби пір’я,
А вже бузок засвічує сузір’я.
У синім полум’ї згорять і ці зірки.
Захоплена в полон стрімким дощем,
Виплутую дзвінкі струмки з волосся.
Щоб це нікому дивним не здалося,
Тихенько затуляюся плащем.
Сьогодні я навчуся у квіток
Обтрушувать години, дні і тижні
І скрапувать так солодко, як вишні,
На землю білим цвітом пелюсток.
