Надія Кир’ян – Ностальгія: Вірш

Душа торкнулася душі
І забриніла.
Мов під смичком туга струна,
Здригнулось тіло.
Живе у голосі душа —
Колючий дотик.
Неначе електричний струм,
Чи просто опік.
З яких часів, з яких світів —
Не пригадаю,
Живу в тобі, а ти в мені —
Я відчуваю.
Клубок до горла підкотивсь
Тугий, гарячий.
Я вже не плакала сто літ.
І не заплачу.