Там, де колись ходила,
Осінь ходить.
Думала: треба поспішати,
Бо вже нерано.
Обрій червоно засвітився,
По гілках вітер перебіг —
Вечірня симфонія.
Ноги до землі приросли,
По тілу сік заструмував,
Почали брунечки розпускатися.
Дивилося вранці сонечко —
Дивувалося:
“Що то за гарна вишенька
За ніч виросла?”
