Знов на городах палять картоплиння,
І гострим смутком пахне синій дим.
А поїзди ідуть такі осінні,
Такі осінні поїзди.
Немає болю, каяття немає,
А лиш терпке і світле відчуття,
Що це не картоплиння догоряє,
А ще один шматок мого життя.
Я знов люблю солодкі скирти сіна
І вранці підморожені сади…
І поїзди — такі осінні,
Такі осінні поїзди.
- Наступний вірш → Надія Кир’ян – Я живу в іншому світі
- Попередній вірш → Надія Кир’ян – Я тут своя
(Оцінок ще немає)
Підписатися
0 Коментарі
Найстаріші