— Летімо зі мною, —
гукав, світячи ребрами,
Пегас
з орлиної висоти
до відгодованих Пегасиків,
які смирно паслися
у конюшині.
Почувши,
тріпотіли крильцями,
намащеними медом,
і знову лягали в конюшину
додивлятися блакитні сни,
у яких летять до Сонця
попереду
самого
Пегаса.
- Наступний вірш → Надія Кир’ян – Точка зору
- Попередній вірш → Надія Кир’ян – Переберу, немов намисто
Підписатися
0 Коментарі
Найстаріші