І синій сум, і синій плач жоржин,
І в сутінках вечірніх синя хата…
Немов так мало, але так багато,
Що задля цього варто жити й жить.
Там рідні мальви в яблуні вплелись,
І височінь над ними синьо-біла…
Моє б навіки серце спорожніло,
Якби у ньому ви не прижились.
Коли б не три тополі на межі
Та півень, голосистий і пихатий,
Та в сутінках вечірніх синя хата,
І синій сум, і синій плач жоржин.
- Наступний вірш → Надія Кир’ян – Лист до матері
- Попередній вірш → Надія Кир’ян – Село спішить
(Оцінок ще немає)
Підписатися
0 Коментарі
Найстаріші