Надія Кир’ян – Сонячна стежка: Вірш

Вологою пахне легкий вітерець,
А я по стежині іду навпростець.
Вузенька стежина з трави вирина.
Куди вона — знають вітрець і весна.
Мені ще так гарно в житті не було,
Хоча моє літо у осінь спливло.
Нехай за водою втікають літа,
А стежка у сонці однак золота.
На скрипці трави вітерець виграє,
Що часу немає, а вічність лиш є.
Кульбабка голівку здає, мов оброк,
Здається, до злету один тільки крок.