Вулицею йшла Марина.
В кошику несла цитрини.
Десять? Двадцять? Двадцять п’ять?
Я не міг порахувать.
Враз промчалася машина.
Налякалася Марина.
Покотилися цитрини.
Десять? Двадцять? Двадцять п’ять?
Я не встиг порахувати.
Позбігалися дівчатка,
Золоті, немов курчатка.
Десять? Двадцять? Двадцять п’ять? —
Й ну цитрини піднімать.
Ті дівчатка у танку —
Наче сонце у вінку.
Де Марина? Де цитрини?
Я нічого не збагнув —
Кошик миттю повен був.
Я дивився у вікно —
Чи це сон, а чи кіно,
А чи справді бачив нині,
Як в танку ішли цитрини.
- Наступний вірш → Надія Кир’ян – Розмалюйка
- Попередній вірш → Надія Кир’ян – Квітничок-словничок
(Оцінок ще немає)
Підписатися
0 Коментарі
Найстаріші