Стрепенулися вії, мов два крила:
— Пустіть!
Я не хочу пити калинової крові!
Зареготалася лісова луна
І п’яний вітер поволікся по гілках.
Слізьми захлиналася:
— Я не хочу дивитися
на цей кривавий банкет!
А лісова луна реготалась,
І п’яний вітер волікся по гілках.
Стояла —
Як смерть бліда.
Тільки лісова луна реготалась,
І п’яний вітер ґвалтував гілки.
