У маминім саду вітрець гілки колише,
Гілок не дістю, бо я іще мала,
Та знаю, що ніде нема землі рідніше,
Ніж мамин білий сад, де вишня зацвіла.
Цвіт загадковий, світ загадковий,
Світ пелюстковий, ніжний мій світ
Вишня-матуся, вишня бабуся
Радо стрічають мене край воріт.
У маминім саду щодень було гарніше,
Та як би не було, а донька вироста.
І от вдягла фату — і вже цвіте, як вишня,
А матінка стоїть у сонці золота.
У маминім саду вже не панує тиша,
Немов дзвіночок, в нім онучечка мала.
Легкий вітрець її на гойдалці колише
В бабусинім саду, де вишня розцвіла.
Роки собі пливуть, а Ви все красивіші,
Матусенько моя, бабусенько свята.
Я бачу білим світ, бо він мені світліший
Крізь мамин білий сад, де вишня розцвіта.
Цвіт загадковий, світ загадковий,
Світ пелюстковий, ніжний мій світ.
Вишня-матуся, вишня-бабуся
Радо стрічають мене край воріт.
