О. Тесленкові
Отак як здавна повелося
В тіні пречистих яворів
Посиплю попелом волосся,
Тим, що іще не нагорів.
Вночі запахне словом раннім
І гострим спогадом гірким.
В легкому сивому тумані
Розтане плаття, наче дим,
Розтане ніч, розтане голос
І тіні тінь, і тінь руки…
І сонця чорно-жовте коло
Край безголосої ріки.
І щоб згубить не довелося
Ані листочка угорі,
Посиплю попелом волосся,
Тим, що іще не нагорів.
