Надія Кир’ян – Весняна змова: Вірш

Розправила крилечка-віти верба,
Замисливсь вітряк, опустивши вітрила…
Весною так мріється легко і сміло,
І манить до себе глибінь голуба.
Весною все хоче кудись відлетіть.
Летять ластівки, і дерева, і зорі…
Говорить трава, і паркани говорять —
Це змова таємна про дальній політ.
Весною не відаєм слова “давно”,
Бо світ цей народжений тільки учора,
І сонце умите, ясне і прозоре,
І кіт відчиняє умите вікно.
Про що там вітряк до верби говорив?
Про що там говорить верба до синички?
“Візьміть і мене із собою, сестрички,
Інакше навіщо я вуса помив?”.