Відв’яжем човника. І попливемо вдаль…
Без планів, без маршрутів — куди-небудь,
Де пахне сіном лагідна вода
І де качки — за зграю білих лебедів.
Без вікон, без балконів, без дверей
Там нас зустріне замок фантастичний,
Де стеля — небо, стіни — очерет,
А вітерець — господар предковічний.
Ми по веселці спустимо з весла,
Вербовий пух сплетем вінком, як лілії.
Поглянь — а хмарка — наче пароплав.
Відв’яжем човника. І попливем по хвилях…
- Наступний вірш → Надія Кир’ян – Війнуло вічністю
- Попередній вірш → Надія Кир’ян – Ранкова тиша
(Оцінок ще немає)
Підписатися
0 Коментарі
Найстаріші