Надія Кир’ян – Віти і вітер: Вірш

Зламають, як молоду топольку —
Плакатиме вітер опівночі.
Зірка, падаючи, зависне
Між чорними гілками дуба на павутинці.
Стоїш у білому, як молода тополька,
Доки вітер косами бавиться,
І не думаєш,
Що скоро опівночі вітер заплаче,
Бо ще не одна зірка потоне
В чорному озері за лісом.

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Надія Кир’ян – Віти і вітер":
Підписатися
Сповістити про
0 Коментарі
Найстаріші
Найновіше Найбільше голосів
Зворотній зв'язок в режимі реального часу
Переглянути всі коментарі
Читати вірш поета Надія Кир’ян – Віти і вітер: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.