Надія Кир’ян – Восьминіг і намисто: Вірш

Восьминіг знайшов намисто.
Він зібрався йти у місто,
Щоб побачило все місто,
Як блищить його намисто.
Вже рушає у дорогу.
Кличе всіх на допомогу:
Вісім рук потрібно мати,
Щоб намисто одягати.
Рак гукає: „Восьминоже!
Ми тобі не допоможем.
Сам собі допомагай,
Сам намисто одягай.
Ноги все-таки не роги,
Хай руками будуть ноги.
Ними одягай намисто —
І біжи мерщій у місто!”.

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Надія Кир’ян – Восьминіг і намисто":
Підписатися
Сповістити про
0 Коментарі
Найстаріші
Найновіше Найбільше голосів
Зворотній зв'язок в режимі реального часу
Переглянути всі коментарі
Читати вірш поета Надія Кир’ян – Восьминіг і намисто: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.