Давай просто: підемо в сад,
Подивимось на голубу неба дорогу…
Слухай… А на твоїх віях зацвітає роса
Чи закипає сльоза і падає
зеленим яблуням на білі ноги.
Гладять теплі пальці кору шорстку…
Тихі кроки по облитій молоком білій дорозі…
Прагну збагнути поезію мокрого річкового піску
І поезію кавунів на дерев’яному возі.
- Наступний вірш → Надія Кир’ян – Я думала – маки несуть
- Попередній вірш → Надія Кир’ян – Відв’яжем човника
(Оцінок ще немає)
Підписатися
0 Коментарі
Найстаріші