А наш пан отаман по табору ходе: Вірш

А наш пан отаман по табору ходе,
Та по табору ходе, та в руках коня воде.
Та в руках коня воде, та до коня говоре:
“Та ой, коню мій, коню, коню вороненький,
Та чого ж ти стоїш та у станку смутненький?”
“Ой тим я смутненький, що пан молоденький,
Та що пан молоденький, та гуляти раденький.
Та на мені їздиш, та й не попасаєш,
Та мене осідлаєш, та й па всю ніч махаєш,
Та через воду їдеш, та й не напуваєш,
А до шинку приїдеш – до стовпа прив’яжеш,
Та сам п’єш-гуляєш, про мене не згадаєш”.
“Ой коню мій, коню, запродам я тебе,
Та запродам я тебе та далеко від себе,
Та далеко від себе, та в чужу стороночку,
Та в чужу стороночку, та за безціночку,
Та за мед, за горілку, та за красную дівку”.
“Ой пане ж мій, пане, та пане молоденький,
Та не продавай мене та далеко од себе,
Та не продавай мене, та погадай на себе:
Як ми вдвох з тобою в Турції бували,
Та в Турції бували, та турка воювали,
Турка воювали, та од турка втікали,
Та все чистим полем, та понад синім морем,
Та понад синім морем, та понад Дунаєм.
Та ти ж сидиш, пане, як той соловейко,
А я несусь, пане, та як пташка маненька”.