Бачиш,
все знову як треба –
пусто,
але спокійно,
ніби
відмовився неба,
котре
було лиш тінню,
ніби
утік від болю,
дурі, метаморфози,
гри,
що розхитує розум,
мозок.
Отже, тепер все спокійно,
стиснуто у лещатах.
Просто скажу: “Спасибі,
то був чудовий
початок”.
- Наступний вірш → Пантелеймон Куліш – Остання пісня
- Попередній вірш → Настя Богуславська – І знову у припливі самоти
Підписатися
0 Коментарі
Найстаріші