– Чого ти, дівчинко?
– Так, просто.
То порошинка потрапила в серце.
– Не треба, маленька…
– Так, це минеться –
витече, виплачеться, випишеться…
– І як, серйозно?
– Анітрохи.
Це – туга за безумом, свободою,
відчиненими дверима в усі світи.
– Закохана?
– Так, не в нього, а себе –
дівчинку на порозі сімнадцятої весни.
- Наступний вірш → Настя Богуславська – Вагітні жінки мають таємничу
- Попередній вірш → Настя Богуславська – Як можна описати шерех снів
(Оцінок ще немає)
Підписатися
0 Коментарі
Найстаріші