Настя Богуславська – Дівчино – полив’яне зернятко: Вірш

Дівчино – полив’яне зернятко,
що тобі до мужа цього,
який не знає як тебе звати?
Жінко, спрагла криниця спогадів,
що тобі до мужа цього,
який не знає як тебе торкнутися,
щоб на піску твого тіла
залишились сліди
справжньої
відстороненості.
Перетин світів породжує небуття.

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Настя Богуславська – Дівчино – полив’яне зернятко":
Підписатися
Сповістити про
0 Коментарі
Найстаріші
Найновіше Найбільше голосів
Зворотній зв'язок в режимі реального часу
Переглянути всі коментарі
Читати вірш поета Настя Богуславська – Дівчино – полив’яне зернятко: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.