Найбільша простота – найвища мудрість.
З принцеси стати пралею,
зі святістю мочити босі ноги,
перемагаючи у подвигах біле полотно.
Не отримувати вірші у поклоніння,
а виносити сміття і купувати борошно.
Святість надходить зі стражданнями.
Прагнучи богоподібності,
зрікаюся своєї (найкращої!) половини.
Писати – нічого не варто.
Боже! – дай одного –
жити.
- Наступний вірш → Настя Богуславська – Моє кохання, повна тобою
- Попередній вірш → Настя Богуславська – Дівчино – полив’яне зернятко
Підписатися
0 Коментарі
Найстаріші