Настя Богуславська – Притрушений пилом красень: Вірш

Притрушений пилом красень
елегантно схиляється перед старою панною.
Коли йому було 17, він жбурляв камінчики
у птахів, що пролітали над щкільним садом,
у 27 він кохався із білою феєю:
штори, бокали, м’який килим, спогади
із новомодної філософської книжки
про Сутність і Ніщо;
у 40 він мав вуса і 10-ти річну доньку,
їздив на візнику і звався паном,
(зважте, обов’язково з великої букви).
А самотня Доля так і стояла коло будинку
того вікна,
в який він так і не пожбурив камінця.

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Настя Богуславська – Притрушений пилом красень":
Підписатися
Сповістити про
0 Коментарі
Найстаріші
Найновіше Найбільше голосів
Зворотній зв'язок в режимі реального часу
Переглянути всі коментарі
Читати вірш поета Настя Богуславська – Притрушений пилом красень: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.