Я згоряю, мов білая свічка
у зіницях твоїх очей
Я стікаю краплинами воску
й застигаю на кінчиках вій
Я пірнаю в бездонні очі,
у задуху терпких ночей,
Я напитися п’яною хочу,
але серце застрягло на віях…
Я благаю тебе: пусти,
але в дивно-солодкім горінні
Тільки падаю тобі в руки
росяним променистим дощем…
- Наступний вірш → Настя Богуславська – Ноги чортиці
- Попередній вірш → Пантелеймон Куліш – Під хуртовину
(Оцінок ще немає)
Підписатися
0 Коментарі
Найстаріші