За вікнами ночі
зникає густий
день,
терпко і навіть сумно, коли
день.
Йдеш так безглуздо
вулицями незнаного тобі міста,
дивишся перехожим у вічі –
бачиш
день.
Знаєш напевно –
щось тріснуло,
але це не боляче
поки
день.
- Наступний вірш → Пантелеймон Куліш – Остання пісня
- Попередній вірш → Настя Богуславська – І знову у припливі самоти
(Оцінок ще немає)
Підписатися
0 Коментарі
Найстаріші