Вишивайте сорочку!
Не жалуйте чорної нитки –
хай вона проростає,
як звуглена, чорна трава;
хай між чорних хрестів,
як у серці запеклої битви,
бризне соком калина
і ляжуть пророчі слова.
Хай задимлена синь
бовваніє над зболеним полем,
хай те поле, як льон,
на якому уже не цвісти;
розчепірений птах,
закарбовано-вишитий болем,
чорно-білим крилом
закриває гніздо самоти.
Вишивайте сорочку!
Не жалуйте барви, як крови!
Хай крізь неї зросте,
мов крізь жито, волошка і мак,
але знайте, що той
не вартує ні краплі любови,
хто цілющий вогонь
проміняє на згаслий маяк.
