Вишиванко моя, моя доле,
Мій святий оберіг, моя пісне!
Золоті колосочки у полі
І волошки, мов небо, блакитні.
Вишивала барвінком хрещатим
Ту сорочку моя Україна.
Насадила добра біля хати,
Щоб втішалася кожна дитина.
Вишивала вона вечорами
Для синів сорочки і для дочок.
Й проводжала у бій з ворогами,
Вклавши в душу землиці шматочок.
— Вишиванко моя, сорочино,
Вбережи від біди і нещастя!
Дай же вижити кожній дитині,
Дай добра усім, миру і щастя!
Гірко плаче моя Україна,
Низько голову в горі схиляє…
Її діти стоять до загину,
Рідну неньку в бою захищають.
Та прийде перемога і воля,
Ступить син на поріг, усміхнеться.
Зацвіте вишиванкою доля
Й миром небо до нас обізветься.
