Присвячую своєму батькові
А в батька мого
Є тавро — «ліквідатор».
Про це говорити не варто багато.
Це — мамині сльози,
Це — цвинтар дитячий,
Це — люди-чиновники
Часто невдячні.
Це — сиве волосся
В бабусі на скронях.
Це — донечка рідна
У батька в долонях,
Яка до народження
Мала вже статус,
А статусом тим
Ой, не будеш багата.
* * *
Господь створив людину,
Людина — мирний атом,
А наслідки жахливі —
В нас помирає тато!
Чому він помирає?
Тому, що для країни
Віддав щонайдорожче:
Здоров’я, силу й сина.
Натомість ця держава
Віддала горе й біль,
Тепер у тяжких муках
Він доживає вік.
А скільки татусів тих
Вже мирно спочивають,
А сироти маленькі
По світі десь ридають.
