Наталя Карпенко – Літнє сонцестояння: Вірш

День забрав третину ночі.
Повертати день не хоче
Жодної хвилинки.
Он які обжинки!

Плаче ніч: «Тобі все мало,
Віддала усе, що мала.
Поділися трішки,
В мене терпнуть ніжки.

Я втомилася лежати…
Все! І я пішла гуляти.
Двері відчиняю,
Я тебе впіймаю».

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Наталя Карпенко – Літнє сонцестояння":
Залишити відповідь

Читати вірш поета Наталя Карпенко – Літнє сонцестояння: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.