Щось очі розбігаються
Липневої пори.
На гілочці гойдаються
Шовковиці. – Бери!
Здійняла галас пташечка:
– Не треба, не чіпай!
Гуде й собі комашечка:
– Це наш солодкий рай!
– Ой шпаче, всім дістанеться,
Вродило, озирнись!
Візьму! Біди не станеться,
Вгамуйся та не злись.
Стою і усміхаюся,
Нектар на язиці.
Я літечку вклоняюся
За ягоди оці.
