Наталя Карпенко – Ти куди, моє сонячне літо: Вірш

Ти куди, моє сонячне літо…
А воно заховалось в стерні
І виспівує коником звідти
На прощання так тепло мені.

А воно виціловує сливи,
Лущить сонях і котить кабак…
Літо вибрало лакітку з ниви
І плете з павутини гамак.

Прощавай, моє літечко миле,
Впав на землю пожовклий листок.
Зупинити тебе я безсила,
Чую осені впевнений крок.

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Наталя Карпенко – Ти куди, моє сонячне літо":
Залишити відповідь

Читати вірш поета Наталя Карпенко – Ти куди, моє сонячне літо: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.