Відчинив пан Липень хвіртку:
– Йди-но, Серпню, на повірку.
Часу, братику, не гай,
І мене не забувай.
Залишаю все для тебе,
А мені прощатись треба.
Я поля позолотив,
Дочекався гарних жнив.
Я щодня виходив з хати
З любим сонечком гуляти. –
Грядці чуба фарбував,
Грядці п’яти лоскотав.
Прокидався на світанку…
Намагався до останку
Працювати недарма.
Тепер ти біля керма.
