Наталя Лівицька-Холодна – Мені очей звести несила: Вірш

Мені очей звести несила,
А на руках твої уста.
Ось пристрасть розкриває крила,
Натхненна, гарна і проста.

І день ясний, що пахне медом,
І неба синь, і сонця сміх
Нам будуть радісним наметом,
Блакитним палацом утіх.

Хай буде так, щоб ця хвилина
Була, як сяйво перемог.
Бо ніжність наша є єдина,
А поза нею тільки Бог.

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Наталя Лівицька-Холодна – Мені очей звести несила":
Залишити відповідь

Читати вірш поета Наталя Лівицька-Холодна – Мені очей звести несила: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.