(Листки з щоденника)
Не треба слів! Усе завмерло,
в душі замкнулося навік.
Не відібрать корони й берла
в юрби обманців і калік.
Нехай же царствують на славу,
бо знають: за гріхи оті
знов у вінку з тернів кривавих
умре Спаситель на хресті.
- Наступний вірш → Наталя Лівицька-Холодна – На розпуттях
- Попередній вірш → Наталя Лівицька-Холодна – Нові світанки
(Оцінок ще немає)