(Листки з щоденника)
Синій вечір крилом торкає,
та не згасить в серці пожеж,
і не втомиться серце, знаю,
хоч і час було б уже.
Я чекаю на смерть без ляку,
тільки знаю: не досить ще,
не тепер складу подяку
за життя, що повне вщерть.
Як на землю багряна осінь
розсипає вогненний цвіт,
я проллю ці пізноголосі
вірші у світ.
І чи хтось над ними заплаче, –
це вже байдуже, хай і ні!
Адже й серце моє гаряче
в цьому світі,
мов у труні.
