Я не хочу медичної ласки,
я не хочу себе воскрешать.
Коли буде остання поразка,
коли тіло залишить душа,
я не скнітиму зайвим трупом
на землі, що прекрасна така,
і засмічувати не буду
плюскіт хвилі й цвіт вишняка.
І тоді не таблетки насонні,
ні, то буде щось страшніш:
буде потяг, чи з підвіконня,
чи просто кухонний ніж.
- Наступний вірш → Наталя Лівицька-Холодна – Осінь
- Попередній вірш → Наталя Лівицька-Холодна – Припасти знов до рук коханих
(Оцінок ще немає)