Припасти знов до рук коханих,
Почути знов твій любий сміх
І знать, що, завжди мною п’яний,
Ти все шукаєш уст моїх.
Було і є, і вічно буде
Це свято соняшних утіх:
Твоїх палких обіймів чудо
І ніжність пестощів моїх.
- Наступний вірш → Наталя Лівицька-Холодна – Остання молитва
- Попередній вірш → Наталя Лівицька-Холодна – Сім літер, що палають в слові “Україна”
(Оцінок ще немає)