П’ю трунок півночі,
зіллям відьомським насичений,
п’ю трунок закінчення
і відчаю…
поки уп’юсь докраю.
Місяць – постійний товариш –
дивиться в око зловісно.
Чом ти вже зілля такого не звариш,
щоб від нього повісилась.
- Наступний вірш → Наталя Лівицька-Холодна – Тим, що там, з нею
- Попередній вірш → Наталя Лівицька-Холодна – Цвіте тобою кожна ніч
(Оцінок ще немає)