Це нічого, що вже не такі
вечори ні взимку, ні
весною.
Ти їх любиш тепер із кимсь,
а я сама з собою.
І так добре мені в самоті:
самота – то гордість духа.
Це нічого, що очі вже
не ті
і що вже ні батька, ні друга.
- Наступний вірш → Наталя Лівицька-Холодна – Весняним громом прогрими
- Попередній вірш → Наталя Лівицька-Холодна – Екстаза
(Оцінок ще немає)