Наталя Забіла – Бабусин песик: Вірш

Жила собі бабуся
і з нею песик жив.
Вона дружила з песиком
і з нею він дружив.

Бабуся якось ввечері
спекла смачний пиріг
і песика покликати
побігла за поріг.

Прийшла назад — ой лишечко
подівся десь пиріг!..
І бідний, бідний песик
голодний спати ліг.

Пішла бабуся кашку
варити з молоком.
Прийшла назад — а песик
воює з гусаком!

Пішла бабуся рибки
купити в рибака.
Прийшла назад, а песик
танцює гопака!

Пішла бабуся в зелен сад
нарвати там грушок.
Прийшла назад, а песик
одягся в кожушок!

Пішла вона до кравчика
замовити штанці.
Прийшла назад, а песик
пече собі млинці!

Пішла вона до шевчика
купити чобітки.
Прийшла назад,
а песик розмотує нитки!

Пішла вона купити
солодкі пиріжки.
Прийшла назад,
а песик подер усі книжки!

Бабуся до книгарні
пішла купить нові.
Прийшла назад, а песик
стоїть на голові!

Ніхто ніколи песика
не лаяв, не шмагав.
Бабуся каже: — Не пустуй!
А песик каже: — Гав!

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Наталя Забіла – Бабусин песик":
Залишити відповідь

Читати вірш поета Наталя Забіла – Бабусин песик: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.