У лісі під ялицею,
Над річкою-бистрицею,
Будинок є казковий,
Багатоповерховий.
Стоїть він серед зелені
Із давньої пори,
Всі поверхи заселені
Від низу до гори.
На першому живе Ведмідь,
Поважний, волохатий.
Він цілу зиму спить та й спить
І не виходить а хати.
На другому живуть такі
Чудні зелені Жабки:
Чудово вміють за гілки
Чіплятись їхні ланки.
На третім, де живе Сова,
Зачинені віконця,
Бо ця бабуся лісова
Ніяк не любить сонця
А на четвертому давно
Живе хвостата Білка
Що крізь відчинене вікно
Стрибає аж на гілку!
Найвище всіх — на п’ятому
Ворона та Сорока:
Як стануть розмовляти
Чорнява й Білобока,
Говорить кожна голосно
І подругу не слуха, —
Ховаються навколо всі
І затуляють вуха.
Всі кажуть їм: — Сусідоньки!
Ну як не сором вам
Нечуваний, невиданий
Здіймати тарарам?!
— У нас така вже вдача,
Такі вже голоси:
Ворона як закряче,
То й чуть на всі ліси.
Сорока застрекоче —
Словечко до слівця,
Сама спинитись хоче,
Та все нема кінця!
Отак і цоколіта
Ця пара белькотух,
Аж поки сонце сіло —
І гомін зразу вщух!
Настала в лісі тиша,
Лише кущі колише
Навколо вітерець.
Замовкнув дім казковий…
Багатоповерховий…
І казочці кінець!
