Була собі бабуся,
що в кошику з лози
злетіла аж до місяця,
ще й вище в три рази!
Й коли вона летіла
з пташками пліч-о-пліч,
надворі стало поночі,
надворі стала ніч.
Й коли вона летіла
до неба напрямці,
побачили ми віника
в бабусиній руці.
— Куди, куди злетіла ти?
Чому, чому, чому?!
— Із неба павутиннячко
я віником зніму!
Зніму я павутиннячко
та розжену хмарки,
щоб завтра вранці сонечко
світило залюбки!
