Білий котик спав на лаві
серед нашого двора.
Прилетіла чорна гава
та як крикне раптом:
— Кра!
Кіт прокинувся, злякався,
та в димар на хату —
скік!
Здивувалась чорна гава:
— Де ж це білий котик зник?
Бачить гава:
Що то? Що то?
Враз вилазить з димаря —
Весь у сажі білий котик,
чорний-чорний, як мара!
- Наступний вірш → Наталя Забіла – Стояла собі хатка
- Попередній вірш → Наталя Забіла – Зайчик
(Оцінок ще немає)