1
Цвітуть красолі у саду
вогняно-жовтим цвітом.
А я до школи вже іду —
пора прощатись з літом!
Нарвала я в садку у нас
з красоль букет яскравий,
щоб принести з собою в клас
осінні квіти й трави.
Мені до кіс нові стрічки
вплела сьогодні мама.
Поклала я в портфель книжки
і зошити так само.
А киця Мурка на вікні
сидить і носик миє.
Що в школу треба йти мені,
вона не розуміє.
2
Вдягнувшись в білий фартушок,
в брунатне плаття справне,
ось я іду повз дитсадок,
де й я була недавно.
Біля знайомих цих воріт
спинилась на хвилинку.
А малюки кричать: — Привіт!
Куди це ти, Галинко?!
Вони кричать: — Заходь до нас!
— Та ні, я йду до класу.
Зайду до вас у вільний час,
тепер не маю часу!
І вихователька моя,
і діти, й куховарка —
мене вітають всі, бо я
тепер уже школярка!
3
В шкільнім дворі
розмови й сміх —
не важко й розгубитись…
І я стою ні в сих ні в тих,
не знаю — що робити?
Та вчителька до мене враз
підходить і питає:
— Ти, дівчинко,
у перший клас?
Ставай з оцього краю!
Стаю я скраю в перший ряд
в струнких і рівних лавах,
серед дівчаток і хлоп’ят,
чорнявих і білявих.
Дзвінок. І ми йдемо у клас,
сідаємо за парти.
Велика дошка проти нас,
навкруг — картини й карти.
Усе блищить, усе сія —
підлога, двері, вікна.
Сюди, немов додому, я
ходити скоро звикну.
Тут каже вчителька мені:
— Ну, підійди до дошки.
Писати вмієш ти чи ні? —
І я сказала: — Трошки!
І крейду в руки я взяла,
поглянула навколо
і написала, як змогла,
велике слово: ШКОЛА.
А вчителька сказала: — Сядь.
Написано чудово.
Тобі я першій ставлю п’ять
в найперший день учбовий!
Вогняним цвітом на вікні
цвітуть мої красолі.
І дуже весело мені,
що я учуся в школі!
