Наталя Забіла – Мій коник: Вірш

Я мав колись-то коника,
що звався Сірячок.
Я дав його раз дівчинці
поїхать на товчок.

Вона шмагала коника
ще й била батіжком,
вона ганяла коника
болотяним лужком…

Навіщо дав їй коника! —
я дуже шкодував,
і вже ніколи коника
дівчаткам не давав!

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Наталя Забіла – Мій коник":
Залишити відповідь

Читати вірш поета Наталя Забіла – Мій коник: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.