Наталя Забіла – На річці: Вірш

Посмалилися носи,
Загоріли плічка.
Ми щодня тепер усі
Ходимо до річки.

Тече річка крізь лісок,
Блискотить сріблисто.
А на березі пісок,
Золотий та чистий.

І на цьому бережку
За одну хвилинку
Можна з вогкого піску
Збудувать будинки.

Насадить круг них сади,
Викопать озерце,
З річки в озеро води
Наносить відерцем.

Сонце весело блищить,
Дужче припікає.
Річка хвильками плющить,
Діток закликає:

— Будівельникам привіт!
Добра ваша праця,
А по праці, мабуть, слід
В річці покупаться.

Ну, звичайно, кожен з нас
Викупатись хоче!
Пострибали в воду враз,
Аж вода клекоче.

Хвильки плещуть на пісок,
Сміх веселий ллється,
А на березі лісок
Дивиться й сміється.

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Наталя Забіла – На річці":
Залишити відповідь

Читати вірш поета Наталя Забіла – На річці: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.