Наталя Забіла – Перша ялинка: Вірш

Пригадай, Мариночко,
Дівчинко мала, —
Отака ж ялиночка
І торік була.

Волохаті гілочки,
Зелені голки,
На вершечку — зірочка,
На гілках — цяцьки.

Зайчики,ведмедики,
Човник, паровоз,
У самій середині —
Сивий Дід Мороз.

Що Маринці хочеться?
Може, літака?
Може, ти в нас льотчиця
Будеш отака?

Чи трамвай малесенький
Зняти з гілочок?
В ньому буде весело
Покатать ляльок.

А мала Мариночка
Дивиться й мовчить:
Що то за ялиночка?
Чом вона блищить?..

Бо мала не згадує,
Що було торік, —
Бо малій Мариночці
Тільки другий рік!

Їй не треба човника,
Нащо їй трамвай?..
Тягнеться до вогника
І лепече: “Дай!”

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Наталя Забіла – Перша ялинка":
Залишити відповідь

Читати вірш поета Наталя Забіла – Перша ялинка: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.